Моя мама була пристрасним любителем природи і прищепила мені таку ж пристрасть. З дитинства я був з нею в саду, так і залишилося після цього
Зараз мені за шістдесят, і іноді я втомлююся від роботи в саду. Кожну весну і осінь скаржуся чоловікові, що щось міняю, копаю, перебільшую останній раз. Але де там! Коли природа після зими оживає, мене тягне в сад, як вовка в ліс. Це сильніше за мене!
Тож кожного сезону я приймаю нові виклики та займаюся гімнастикою в саду. Після дня косіння, копання чи прополки я відчуваю це своїми кістками.Проте я ціную цю втому. Це дає мені неймовірну радість і відчуття задоволення. А як настане інший день, знову зі світанком я поспішаю в сад
Мій «дикий сад», як влучно описав мій сусід, був створений без особливого планування. Я намагалася посадити якомога більше різних рослин, щоб було гарно з весни до осені, а то й до зими, бо тоді тут морозники цвітуть
Тут є окрема зона для кемпінгу. Цьому куточку особливо радіють мої улюблені онуки – Вікторія, Роберт, Кінгуся та Радусь. Ми всі тут чудово проводимо час. Якби я міг якомога довше насолоджуватися результатами своєї роботи!
Łucja Spinner
 |
